Шевченківська декада в закладі

Навесні, коли тануть сніги,

А на рясті просяє веселка,

Повні сили й живої снаги,

Ми вшановуємо пам'ять Шевченка.

Його геній прорвав пута усталених літературних норм, і поезія Кобзаря не лише ввібрала в себе всі грані українського життя, а й навернула це життя на новий шлях. Трагічна та яскрава доля Тараса Шевченка, як і доля його народу, а творча спадщина геніального поета, художника й мислителя стала національною святинею.

Він є для нас і Батьком, і натхненним голосом цілого народу, і будителем нації, і Пророком. Кожне нове покоління покликане заново відкривати для себе свою духовну спадщину, тобто відкривати Шевченка, щоб узяти до свого серця іскру великого вогню любові й боротьби.

Впродовж декади, присвяченої Шевченку, учні нашого закладу прагнули відкрити щось нове, досі незнане про Кобзаря.

Були проведені різні заходи: лінійка «І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій…», виставка літератури «Тарасове слово навіки зі мною»,   літературні читання «Ми тебе не забули, Тарасе!», конкурс малюнків до творів Кобзаря, літературна дуель «Що ми знаємо про Шевченка», віртуальна зустріч «Тарас Шевченко – України син», літературно-музична композиція «…А буде син, і буде мати, і будуть люде на землі».

Але найбільше запам’яталася зустріч у літературній вітальні із учасниками фольклорного колективу «Зелений бір».

Відомо, що Тарас Григорович мав чудовий голос. Його називали соловейком, він міг стати знаним виконавцем. З особливим трепетом Шевченко виконував українські народні пісні, яких знав дуже багато.

Учасниці колективу також не уявляють свого життя без пісні. Вони є Берегинями української народної пісні. В їхньому репертуарі пісні, які колись співали в Бірках, а сьогодні, на жаль, уже забуті. А ще так задушевно виконують акапельно пісні на слова Великого Кобзаря, які стали народними.

Саме з піснею, з кобзарською думою пов’язував Т. Г. Шевченко безсмертя і славу рідної землі:

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине.

От де, люди, наша слава,

Слава України.

Учасники фольклорного колективу «Зелений бір» свято  бережуть і виконують заповіт нашого Генія.

Минають віки, змінюються суспільні устрої, потрясають світ нищівні війни і голодомори, на зміну одним поколінням приходять інші – у кожного свої смаки, свої уподобання. А народна пісня залишається, через усі злигодні й поневіряння проносить вона свій первісний чар, свою нев’янучу молодість. Народна пісня – це душа народу, його історія. І в цьому ми переконалися ще раз під час зустрічі у літературній вітальні з фольклорним колективом «Зелений бір».